Запорізький благодійний фонд ‘‘Єдність за майбутнє’’ - це благодійна організація, заснована у 2004 році, яка реалізує міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та місцеві програми, що сприяють соціально-економічному розвитку та розвитку громадянського суспільства та благодійництва

Популярне

Скільки століть жінки боролися за право отримувати освіту – стати студентками. Факти історії

Опубликовано: 24.01.2019 в 20:21

Категорії: Популярне

      25 січня – День студента, Тетянин день, який відзначають студентки та студенти. Давайте згадаємо, скільки століть жінки боролися за право бути студенткою, отримувати освіту та ставати самостійними.

     Що спільного у біографіях Голди Меїр, Маргарет Тетчер, Джейн Фонди, Марії Каллас і Мадонни? Усі ці жінки в дитинстві здобували освіту в школах «тільки для дівчат». Більше того, відомо, що серед американських жінок, які стали відомими політиками, було в 10 разів більше тих, хто вчився в жіночих школах. Половина жінок — членів Конгресу і 25% жінок, які ввійшли до списків членів правління найкращих компаній, які визначає щорічно журнал «Fortune», також навчалися в жіночих школах.

  • Жіноча освіта на українських земляхнабувала різних історичних форм, починаючи від середньовіччя. Протягом середньовіччя та раннього модерного часу переважала домашня форма навчання жінок. Здавна існували також монастирські жіночі школи. 1086, за повідомленням літопису, донька великого князя київського Всеволода Ярославовича Анна Всеволодівна заснувала при Андріївському монастирі школу дівчат. Вчили читанню та письму, Закону Божому, рукоділлю, церковному співу. У середині 17 ст. Павло Алеппський, подорожуючи по Україні, засвідчив високий рівень освіти серед жіноцтва. Зміст і якість її залежали від статків та бажання батьків. Можливість навчання дівчат із учителями, які приходили додому до учениць, зберігалася до 1917.
  • Початок громадської освіти жінок у Російській імперії пов’язують із правлінням імператриці Катерини II, коли за проектом І. Бецького 1764 організовано Виховне товариство шляхетних дівчат (Смольний інститут) – перший державний жіночий середній навчальний заклад.
  • В Україні інститути шляхетних дівчат з’явилися на початку 19 ст. з ініціативи та коштом місцевого дворянства: у Харкові (1812), Полтаві (1818), Одесі (1829), Керчі (1836), Києві (1838). Їх метою була підготовка «гарних дружин і корисних матерів родин». Це були закриті навчальні заклади, розраховані на доньок дворян, офіцерів та купців 1-ї і 2-ї гільдій. Оплата навчання в інститутах була доволі високою – від 650 рублів на рік у Харківському, до 1000 руб. на рік в Одеському. Приймали у віці 8 – 12 років; повний курс був 6-річний із поділом на 3 класи. Основна увага приділялася гуманітарному й естетичному (музика, танці) напрямам освіти, домоводству та рукоділлям. Існував педагогічний клас (клас пепіньєрок), що давав диплом домашньої вчительки.
  • У 1850-х рр. внутрішнє життя інститутів було реформоване в напрямі уніфікації. На вимогу громадськості окремі з них (Керченський) стали напіввідкритими. Поряд із державними дівочими навчальними закладами в кінці 18 ст. діяли приватні жіночі пансіони – закриті навчальні заклади. Засновниками їх були іноземці, переважно французи. Перші 2 приватні пансіони на українських землях у межах Російської імперії відкриті 1779 в Кременчуці. На початку 19 ст. їх було в містах Волинськлї губернії – 7, Київської губернії – 3, Подільської губернії – 1. На 1834 в підросійській Україні було 29 пансіонів з 1004 вихованками. Навчальна програма наближалася до державних закладів. Термін навчання становив 4–5 років; оплата – від 100 до 300 руб. на рік.
  • З 1860 в аудиторіях Петербурзького, Харківського, Київського університетів і столичної Медико-хірургічної академії навчалися жінки. 1861 міністерство народної освіти Російської імперії з’ясовувало думку професорських корпорацій із цього питання. Університети (за винятком Московського й Дерптського) підтримали ідею допуску жінок до навчання та іспитів на вчений ступінь. Однак політична поліція пов’язала наявність перших слухачок зі студентськими актами протесту. Університетський статут 1863 не надав жінкам можливості здобувати вищу освіту. Для її здобуття вони виїжджали на навчання до Європи. Улітку 1873 в Цюрихському університетіздобували освіту 103 жінки – піддані Російської імперії, серед яких 43 – з українських губерній.
  • Наполегливе лобіювання жіночими гуртками можливості отримувати вищу освіту безпосередньо в Росії та побоювання поширення антиурядової пропаганди серед закордонних студенток вплинули на позицію уряду Російської імперії, який дозволив організацію професорами університетів систематичних Вищих жіночих курсів: у Москві вони були відкриті 1872, у Казані – 1876, у Києві та С.-Петербурзі – Метою цих курсів стало надання дівчатам із середньою освітою можливості її продовжити. Однак клопотання з Одеси (1879) та Харкова (1881) щодо відкриття й там Вищих жіночих курсів не були реалізовані. 1886 набір слухачок на всі Вищі жін. курси призупинили; з 1889 відновлено роботу тільки курсів Петербурзьких.
  • В західноукраїнських земляху складі Австо-Угорщини дівчата отримали доступ до навчання із впровадженням у 1860-х рр. загальної початкової освіти; у селах це були спільні школи, у містах — жіночі. Середня жіноча освіта була представлена наприкінці 19 ст. приватними ліцеями та гімназіями з польською мовою навчання; були організовані й україномовні (Перемишль, Львів). На Буковині діяли змішані українські гімназії в Чернівцях,  Вижниці та Кіцмані. Більше українок навчалося в учительських семінаріях, які надавали освіту і вчительське звання. З 1900 жінки були допущені в університети Австро-Угорщини. У 1920–30-х рр. розширилася мережа середньої освіти, в якій переважали спільні гімназії, хоча зберігалися й жіночі.
  • Перші офіційні форми жіночої організованої вищої освіти – це Інститут шляхетних дівчат. У Києві він відкрився в 1830-х. Такий же відкрився згодом у Полтаві. Таким чином, існувала станова освіта. Це була ще ідея Катерини ІІ. Тоді вважали, що світській жінці потрібні певні знання. Акцент робився на мови, танці, музику та інші знання, які дівчині були потрібні. У 1850-ті в Російській імперії відбувається реформа і з’являються гімназії, жіночі зокрема.
  • Перші жіночі початкові школи в деяких країнах Європи виникли в 16-17 ст. Мета їх була обмеженою – навчання і виховання майбутньої дружини, господині і матері. Питання доступності загальної вищої освіти для дівчат постало лише червні 1868 р., коли cенат Лондонського університету проголосував за допуск жінок на загальний іспит, і таким чином став першим у світі університетом, який прийняв жінок.
  • Цікаво, що в Україні до питання жіночої освіти ставили більш зріло. Наприклад, вже у 1911 р. жінки отримали право також ставати нарівні з чоловіками професорськими стипендіатками.
  • Отож, однією з перших форм навчання для жінок поза домом була наука при монастирях, де їх готували до очікуваних від них ролей – майбутніх дружин, матерів і господинь дому. Пріоритетність цих вимог зумовлювала й перелік основних предметів: Закон Божий, етикет, танці, гра на лютні чи клавесині, базові знання з арифметики, астрономії, філософії, риторики. Наука велася за «еллінськими книгами», тобто грецькою мовою. Доступ до освіти в цей час мав виразно становий характер, тому в монастирські школи потрапляли переважно представниці привілейованих верств суспільства.
  • Уперше про потребу допуску жінок до вищої школи в Росії заговорили на початку 1860-х років. Тоді своє бажання слухати лекції університетських професорів виявила група киянок, які звернулися з відповідним проханням до університетської Ради. Схожий прецедент знову стався 1861 року – домашня вчителька Людмила Ожигіна клопоталася про вступ на медичний факультет Харківського університету. З цієї нагоди куратор Харківського шкільного округу написав неофіційного листа тодішньому міністру народної освіти, який, своєю чергою, доповів царю Олександру II і передав «Справу Л. Ожигіної» на розгляд Головного управління шкіл. Управління вирішило, що справа надто серйозна і потребує обговорення в усіх університетських радах імперії. В Україні тоді було два університети — Київський і Харківський, і обидва відповіли на запит схвально, отож з 1861 року жінки отримали право записуватися до них слухачками. На жаль, скористатися цим вони ледве встигли: внаслідок студентських заворушень, які прокотилися імперією, вже 1863 року відповідний дозвіл було скасовано, а заборона жінкам навчатися в університетах тривала аж до 1905 року.

Що об’єднує жінок і чоловіків депутатів з різних політичних партій?

Опубликовано: 28.12.2018 в 10:48

Категорії: Популярне

Прагнення до забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, соціальної справедливості, допомоги вразливим верствам населення, реалізації суспільно важливих питань в громаді – це ті питання, які об’єднують і жінок, і чоловіків депутатів незалежно від партійної належності. Керівниця проекту «Просування участі жінок у політиці» Тамара Огородова та представниці 5 міжфракційних депутатських груп «Рівні можливості» із Вільнянської міської ради Галина Дудченко, Вільнянської районої ради Тетяна Плетень, Василівської міської ради Тетяна Овчиннікова-Руденко, Токмацької міської ради Тетяна Коржик, Балківської сільської ради Ірина Щербань, які є представницями різних партій, взяли участь у Багатопартійному форумі «Рівність у політиці» в м. Київ за участю міжнародних експертів, жінок-депутаток і чоловіків-депутатів з Верховної Ради, місцевих рад, представниць громадських організацій, жінок-активісток.

 

Тамара Огородова презентувала досвід та корисну інформацію щодо ефективної комунікації всередині депутатських груп на навчальній секції форуму.

Галина Дудченко, представниця міжфракційної депутатської групи «Рівні можливості» у Вільнянській міській раді, презентувала досвід роботи групи протягом трьох років щодо приєднання до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад, затвердження уповноваженої особи з питання забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, об’єднання зусиль мам дітей з інвалідністю для реабілітації дітей. .

Тетяна Овчиннікова-Руденко, представниця міжфракційної депутатської групи «Рівні можливості» у Василівській міській раді, презентувала роботу групи та реалізовані ініціативи: гендерний бюджетний аналіз соціальної підтримки малозабезпечених громадян міста Василівка, внесення до повноважень постійних комісій виконання Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», благоустрій міста та створення доступного інклюзивного середовища.

Ця інформація про досвід Запорізької області викликала інтерес в учасниць і учасників заходу

Найцікавіші цитати із заходу:

  • «В Україні створено 70 депутатських груп «Рівні можливості». Найбільше – у Запорізькій області – 21 група «Рівні можливості», об’єднані в мережу. Це дуже важливо для реалізації ініціатив у громаді, які не завжди вважаються «пріорітетними», хоча інтереси і потреби людей – це і має бути пріоритетом» Олена Єна, директорка програми «Жінки-лідерки», НДІ.
  • «Чим більше буде підтримки важливих ініціатив жінок-депутаток одна одною, залучення чоловіків, тим більше можливостей втілити суспільно важливі ініціативи. Світлана Войцеховська, співголова МФО «Рівні можливості» у Верховній Раді України.
  • «Робота міжфракційних депутатських груп «Рівні можливості» дуже важлива, тому що такі групи працюють в радах різних рівнів, Це дає можливість впроваджувати зміни на національному, регіональному та місцевому рівнях» Шеннон О’Коннелл, міжнародна консультантка НДІ з проведення виборчих кампаній.
  • «Внутрішньопартійні процедури та стратегії висування жінок-кандидаток має велике значення для посилення участі жінок у політиці. Партії можуть вводити у своїй політиці добровільні гендерні квоти» Джон Ловдал, керівник програми для політичних партій, НДІ.
  • «15 років займаюся виборчим законодавством. Проводиться робота щодо змін в законодавство України відносно квот. Як показали вибори 2015 року, більшість партій дотрималися квот, хоча вони були в законі як рекомендації. Однак потрібні механізми відповідальності за недотримання представництва однієї статі» Олександр Черненко, народний депутат, голова робочої групи з опрацювання поправок до Виборчого кодексу:
  • «Були неодноразові ситуації, коли жінок просили «поступитися» місцем у списку більш слабкому кандидату-чоловіку, який був на 6 – 7 позицій нижче. І багато жінок «поступалися» місцем у списку. Тому квотність, яка передбачає обов’язковість жінки серед кандидатів за принципом «зебри», наприклад,: двоє чоловіків і одна жінка, є важливим. І якщо жінка вибуває зі списку, то має зайти на її місце тільки жінка» Інна Ящук, депутатка Хмельницької обласної ради.
  • «Внесення до бюджетів програм статистичних даних щодо жінок і чоловіків дає можливість у подальшому більш ефективно контролювати використання бюджету та більш справедливо розподіляти кошти. Це зміна місцевої політики для урахування потреб всіх жителів громади» Тамара Огородова, голова правління Запорізького благодійного фонду «Єдність» за майбутнє», керівниця проекту «Просування участі жінок у політиці».

Як забезпечити рівні права та можливості жінок і чоловіків у громадах?

Опубликовано: 10.06.2018 в 21:04

Категорії: Популярне

Моніторинг виборів до 36 громад Запорізької області показує, що спостерігається тенденція до зменшення кількості жінок у владі. На даний момент, 42% депутатів і 20% голів громад – жінки. Тоді як до об’єднання жінок було 60% серед депутатів і 39% серед голів. Тому все важливішою стає роль жінок у владі, коли постає питання – куди «потрібніше» виділити кошти –на ремонт дороги чи на дитячий садок, гостріше постає питання урахування потреб всіх жителів громади, соціальної відповідальності бізнесменів-депутатів, контролю за розподілом коштів, відзначили жінки-депутатки із 5 об’єднаних територіальних громад Запорізької області: Берестівської,  Комиш-Зорянської, Новоолексіївської, Осипенківської та Смирновської, які взяли участь у одноденному семінарі «Ґендерні аспекти в роботі органів місцевого самоврядування» на початку червня. За їх словами, вони вперше настільки детально та глибоко ознайомилися з питаннями ґендерної рівності та ґендерної політики. Адже жінок у громадах більше, ніж чоловіків, а от серед представників влади жінки не завжди представлені пропорційно. Зокрема, у Комиш-Зорянській громаді – 42%, як і в середньому по області. 57% жінок-депутаток у Смирновській ОТГ, 68% жінок-депутатів і голова громади – у Берестівській ОТГ. Натомість, у Осипенківській та Новоолексіївській громадах – 38% і 29% жінок-депутаток відповідно.

Чому ж тоді не проводиться ґендерна політика в місцевих радах, якщо вже 13 років діє Закон України «Про ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ рівних прав і можливостей жінок і чоловіків»? Тому що цей закон має РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ (читай – НЕОБОВ’ЯЗКОВИЙ) характер, відзначила тренерка Тамара Огородова, керівниця проекту «Просування участі жінок у політиці та протидія ґендерним стереотипам», який реалізує фонд «Єдність» за майбутнє» у партнерстві з Національним Демократичним Інститутом. У розвинених країнах ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ґендерної політики є ОБОВ’ЯЗКОВИМ, як і високі соціальні стандарти, які є наслідком цієї політики. А почалося все з об’єднань у групи, які займаються питаннями рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Наш запорізький досвід також вартий уваги і був відзначений послом Швеції, наголосила Тамара Огородова. В області діє мережа міжфракційних депутатських груп «Рівні можливості», до якої входять 18 груп. Об’єднавши свої зусилля, жінки-депутатки та чоловіки-депутати реалізували багато суспільно важливих ініціатив – підтримка матерів, дітей, людей з інвалідністю, благоустрій громади, впровадження гендерно орієнтованого бюджетування – розподіл коштів з урахуванням потреб всіх жителів громади. В рамках роботи мережі депутати мають можливість обмінюватися між собою досвідом реалізації ініціатив, брати участь у навчальних тренінгах, поїздках по Україні для обміну досвідом.

Презентувавши інформацію про міжнародну та  українську ґендерну політику, ґендерно орієнтоване бюджетування, Тамара Огородова відзначила, що місцеву ґендерну політику створюють самі депутати, від яких залежить,  чи буде приділятися гідна увага рівним правам і можливостям жінок і чоловіків. Аналіз жінками-депутатками виконання цього закону на місцевому рівні показав, що цей закон виконується частково. Водночас, місцеві депутати для сприяння ґендерній політиці можуть і об’єднатися у групу «Рівні можливості», і внести контроль за виконанням закону про рівні права та можливості до повноважень постійних комісій, і призначити уповноважену особу з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Зокрема, у 8 місцевих радах Запорізької області такі уповноважені особи вже затверджені, вони співпрацюють з міжфракційними депутатськими групами «Рівні можливості», вносять рекомендації при формуванні бюджету.

Учасниці відзначили, що семінар був організований і проведений на високому рівні, інформація нова та важлива в рамках роботи депутатів і залучення до ОТГ міжнародних інвестицій, адже на дотримання ґендерної рівності закордонні спонсори звертають увагу.

Відгуки про семінар:

 «Дізналися багато цікавого про Закон України «Про рівні права та можливості жінок і чоловіків» – що можна зробити у нас, на місцевому рівні. Міжнародний досвід, зокрема, гендерно орієнтоване бюджетування – це новий підхід (справедливий!) до розподілу бюджетних коштів. Хотілося б провести такий аналіз у нашій громаді»  Олена Облонська, секретар Смирновської  ОТГ. 

«Вражена. Організатори молодці. Дякую!» Алла Мелай, секретар Новоолексіївської ОТГ. 

«Дуже цікаво, отримали багато корисної інформації. Сподіваємося на подальшу співпрацю». Тетяна Коцевич, депутатка Берестівської ОТГ 

 «Дякую за змістовний семінар. Вдосконалила свої знання» Юлія Потапенко, депутатка Комиш-Зорянської ОТГ. 

 «Корисна інформація для використання у роботі посадової особи в органах місцевого самоврядування» Надія Петрина, депутатка Новоолексіївської ОТГ

  «Підвищилася моя самооцінка як жінки-депутатки, що нами цікавляться міжнародні організації, прагнуть нас розвивати та сприяти у роботі. Сподіваюся, що статус жінки-депутатки й надалі буде зростати в суспільстві. Змістовний семінар, корисна інформація для подальшого використання у роботі депутата» Бездольна Вікторія, депутатка Осипенківської ОТГ.



Популярне – ЗБФ “Єдність” за майбутнє”