• Post category:Нове
  • День матері заснували в 1910 році завдяки ініціативності та старанням молодої американки Анни Джервіс. В Україні вперше святкували День матері у двадцятих роках минулого століття за ініціативи від представниць канадського товариства українок, які звернулися до своїх колежанок в Україні. Ця традиція святкування взяла початок із Західної України (Львівщина, Тернопільщина). У подальшому в радянські часи День матері не відзначався, бо його заміною стало 8 Березня. Відновили відзначення цього дня в Україні в 1999 році 13 травня.
  • Україна на 172 місці за рівнем народжуваності серед 193 країн світу.
  • Середній вік породіль – 25-29 років, до 2011 року – 20 – 24 роки. У країнах Євросоюзу – це від 25,7 років (Болгарія, Румунія) до 30,6 років (Іспанія, Італія).
  • За статистикою Інституту демографії і соціальних досліджень, кількість жінок, які народжують після 35, збільшилась у 2,6 рази. За спостереженням акушерів-гінекологів пологи після 30-35 років частіше супроводжуються будь-якою патологією, що є цілком логічним.
  • Гендерний стереотип, що чоловік заробляє гроші, а жінка сидить з дітьми, поступово відходить в минуле – і чоловік і дружина все частіше заробляють гроші та виховують дітей разом. Один із наслідків – материнство після 40 років.
  • Україна – лідер за рівнем смертності матерів та немовлят у Європі. За даними МОЗ, в Україні було зареєстровано 120 випадків, в Румунії – 56, в Німеччині – 42.
  • Україна – лідер за рівнем неонатальної смертності (смерть немовлят у перші 28 днів життя) порівняно з країнами Євросоюзу. 2378 випадків у нашій країні порівняно з 1122 випадків (Польща), 1047 (Румунія), 1449 (Німеччина).
  • Лише 23% жінок і чоловіків знають хоча б про кілька небезпечних симптомів під час вагітності, за даними ЮНІСЕФ. Менше половини (45%) жінок звертаються до жіночої консультації до 11 тижня вагітності, і лише третина жінок відвідує курси вагітних.
  • В Україні за рік офіційно фіксується в середньому 80 випадків переривання вагітності дівчатами віком до 14 років. 15 – 17-річних – майже три тисячі випадків щорічно. Цей рівень вищий від аналогічних європейських показників в декілька разів.
  • Формально народження дитини в пологовому будинку безкоштовне. Фактично – в середньому 10 – 12 тисяч гривень. Ускладнені і важкі пологи коштують на 30-50% дорожче. У МОЗ стверджують, що після впроваждення медичної реформи страховка покриватиме зарплату акушерам, ліки, підгузки та решту необхідного із базового пакету.
  • За рейтингом материнства міжнародної благодійної організації Save the Children Україна посіла 69 місце із 179 країн. Росія – 56, Білорусь – 25. Найсприятливіші в країни — Норвегія, Фінляндія та Ісландія. Були враховані багато параметрів, у тому числі ймовірність летального результату для породіль та вагітних жінок.
  • Для того, щоб покоління батьків чисельно заміщувалося поколінням дітей, треба, щоб на одну жінку припадало 2,13-2,15 дитини. В Україні народжується 1,5 дитини на жінку.
  • Вперше значно підвищилася виплата за народження дитини у 2008 році. За тодішнім курсом це було 2 448 $ (12 240 грн за першу дитину), 5 000 $ (25 000 грн за другу дитину) і 10 000 $ (за третю дитину та наступних дітей).
  • На сьогоднішній момент виплата за народження дитини – 41 280 грн. (близько 1 578 $), яка виплачується протягом трьох років. З 2014 року ця сума не змінюється і не залежить від кількості дітей. Допомога батькам виплачується поетапно.
  • Для того, щоб покоління батьків чисельно заміщувалося поколінням дітей, треба, щоб на одну жінку припадало 2,13-2,15 дитини. В Україні народжується 1,5 дитини на жінку. В конец сокра варианта
  • В Україні є більше 17 000 дітей-сиріт, які потребують усиновлення. Найбільше усиновили дітей в 2004 р. – 4200 дітей. Враховуючи тенденцію до зменшення кількості випадків всиновлення – 1800 дітей в 2017 році, того ж року уряд прийняв два рішення – про патронат і наставництво, які створюють більше можливостей для усиновлення. Іноземні громадяни (здебільшого із США, Італії, Аргентини, Франції та Канади) в 2017 році усиновили 322 дитини.

Політика в державі, як бачимо, не є гендерно чутливою. Результатом відсутності достатньої кількості жінок на рівнях у владі, де приймаються рішення, є скорочення соціальних програм в час економічної кризи, в першу чергу, виплат на народження дитини.